Протовп, пу, м. Проходъ (сквозь толпу). Лагодивсь…. шукати собі протовпу до кафедри. К. ХП. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 485.