ПРОТИІПРИ́ТНИЙ, а, е. Признач. для захисту від отруйної дії іприту. Повз нього пробігло кілька чоловік у зелених протиіпритних костюмах з ношами (Донч., III, 1956, 420).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 317.