ПРОТИПОКАЗА́ННЯ, я, с.

1. Стан організму або певна ознака, що свідчить про шкідливість або неможливість застосування яких-небудь ліків, способу лікування і т. ін. Деякі хвороби (активний туберкульоз, малярія) є протипоказанням для переливання крові, оскільки вони викликають алергічні стани організму (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 283); Основними протипоказаннями щодо купання в відкритих водоймах є різке ослаблення харчування, хвороби серця, значне недокрів’я, запалення нирок (Шк. гігієна, 1959, 114); // Ознака чи обставина, наявність якої робить неможливим застосування або виконання чого-небудь. Природних протипоказань для посадки пілотованого корабля на Марс практично нема (Веч. Київ, 22.XI 1967, 4).

2. юр. Показання, що суперечить показанню іншої особи або виключає його. Протипоказання свідків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 319.