ПРОТИВЕ́НСТВО, а, с.

1. заст. Протидія; // Суперечність. — Кожен знає, що прийде і його черга сіяти на кращій землі; це нівелює антагонізм, згладжує противенства, зближує членів общини (Бурл., Напередодні, 1956, 28).

2. діал. Протилежність. Бачила [молода жінка] в нім противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Март., Тв., 1954, 234).

В (у) противе́нстві до кого-чого — на протилежність кому-, чому-небудь. В противенстві до тяжкої.. та риторичної мови духовних драм, інтермедії кипіли життям (Фр., XVI, 1955, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 315.