ПРОТИВА́ГА, и, ж.

1. Важкий предмет, тягар, що застосовується у механізмах, спорудах тощо для врівноваження сили інерції, ваги. Валерій зліз на стіл, доп’явся до висячої лампи й висипав нишком усі дробинки з противаги (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 14); Провадяться роботи по виготовленню колінчастого вала з 8 противагами з високоміцного чавуну (Роб. газ., 31.III 1965, 2); // перен. Те, що протидіє чому-небудь, урівноважує щось. Могутність Радянського Союзу, соціалістичних країн створює реальну противагу агресивним силам імперіалізму (Рад. Укр.,11.VII 1967, 1).

На (у, в) протива́гу кому, чому: а) на відміну від кого-, чого-небудь. На противагу своєму братові вона була спокійної вдачі (Кол., Терен.., 1959, 246); У противагу куркульській молоді — розбещеній, підлій, боягузливій, жорстокій — Головко малює постаті дітей бідноти в привабливих і теплих тонах (Іст. укр. літ., II, 1956, 435); В противагу дуже важкому чорному дереву.. біле дерево навдивовижу легке (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 45); б) для протидії комусь, чомусь. Наше основне завдання полягає в тому, між іншим, щоб на противагу буржуазній «правді» протипоставити свою правду і примусити її визнати (Ленін, 41, 1974, 380).

2. радіо. Пристрій з проводів, яким заземлюють зовнішні антени. Коли земля має великий опір (пісок, скеля),.. заземлення замінюється противагою з кількох проводів, протягнутих під антеною (Осн. радіотехн., 1957, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 315.