ПРОТЕ́РПІТИ, плю, пиш; мн. проте́рплять; док.

1. перех. і неперех. Терпіти якийсь час.

2. перех., рідко. Те саме, що ви́терпіти 1. [Предслава:] О княже! Пане! Як много я за тебе протерпіла Сю ніч! (Фр., IX, 1952, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 313.