ПРОТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до телефонува́ти. — Коли ти.. не підеш зразу звідси геть, я негайно протелефоную докторові Гальванеску! (Смолич, І, 1958, 84); — Протелефонуй до управління (Ле, Міжгір’я, 1953, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 312.