Про УКРЛІТ.ORG

протавати

ПРОТАВА́ТИ, тає́, недок., ПРОТА́НУТИ, не, док.

1. Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід). Під чобітьми протане снігзнов шуміть голубій весні (Рудь, Дон. зорі, 1958, 10); // З’являтися з-під снігу або льоду, що тане. Дороги в полі вже протають; // безос. То там, то тут протає (Сл. Гр.).

2. Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, грунт). Земля протала на метр.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 310.

вгору