ПРОСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просі́кти. Бренькнула додолу шибка, просічена наскрізь кулями (Кач., II, 1958, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 285.