ПРОСТУ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що проста́чка. — Ларіна стара Пресимпатична, хоч простушка (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 361); [Печариця:] Ти он знайшов собі простушку та й лижеш їй руки… (Мирний, V, 1955, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 306.