ПРОСТУДІЙО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до простудіюва́ти; // простудійо́вано, безос. присудк. сл. У першому томі реставровано.. тексти 25 пісень і простудійовано їх науково (Фр., І, 1955, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 304.