ПРОСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСТРУГА́ТИ, простружу́, простру́жеш і проструга́ю, проструга́єш, док., перех.

1. Вистругувати всю поверхню чого-небудь. Простругати дошку.

2. Вистругувати в чому-небудь смугу, заглиблення.

3. тільки док. Прочистити (шлях, дорогу і т. ін.). Невольники простругали доріжку, посипали її піском (Н.-Лев., IV, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 304.

Простругувати, гую, єш, сов. в. проструга́ти, га́ю, єш, гл.

1) Проходить, пройти строгая, прострогать.

2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє. Мил. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 483.