ПРОСТРО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прострочи́ти 1, 2. Іван.. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди міцними цвяхами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 29); Школа була дерев’яна, кулеметними чергами стіни її були прострочені, як решето (Шер., Молоді месники, 1949, 38).

ПРОСТРО́ЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прострочи́ти. [Волосний писар:] А котрий вже місяць у вас пашпорт прострочений? (Кроп., II, 1958, 227); // простро́чено, безос. присудк. сл. Прапорщики та корнети, у яких фронтові відпустки давно вже прострочено,.. вп’ялися поглядом в невеличку естраду (Смолич, Мир.., 1958, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 303.