ПРОСТРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОСТРОМИ́ТИСЯ, стромлю́ся, стро́мишся; мн. простро́мляться; док., рідко.

1. розм. Просовуватися куди-небудь. Відчинилися двері, і, перегнувшись, простромилася половина Ахмет-бая, Саїдового постійного кур’єра-швейцара (Ле, Міжгір’я, 1953, 216).

2. тільки недок. Пас. до простро́млювати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 303.