ПРОСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСТРИ́ГТИ, ижу́, иже́ш, док., перех.

1. Стрижучи, утворювати вільну смужку, плішинку і т. ін. на чому-небудь.

2. тільки док., також без додатка. Стригти якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 302.

Простригати, га́ю, єш, сов. в. простригти, жу, же́ш, гл. Простригать, простричь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 482.