ПРОСТОСЕ́РДИЙ, а, е. Простодушний, довірливий, щирий. — Благородний і простосердий слов’янин, він [Святослав] завжди попереджував про свій похід: «Хочу йти на ви» (Довж., І, 1958, 293); Вирушала в невідомий край Смілива людина простосерда І не знала, де подівся Кай, Андерсенівська наївна Герда (Рильський, II, 1960, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 301.