ПРОСТОРІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати просторішим. Поїзд ходу набирає, просторішає перон (Забіла, У.. світ, 1960, 15); // безос. Меншало на березі куренів, просторішало біля води (Гончар, Таврія, 1952, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 301.