ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ, а, е, розм. Який багато, часто беззмістовно говорить; // В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний. Сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання.. Та про мене в її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів… (Барв., Опов.., 1902, 425).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 301.

Просторікуватий, а, е. Многорѣчивый. К. ХП. 116. В її просторікуватому оповіданні. Г. Барв. 425.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 482.