ПРОСТОНАРО́ДДЯ, я, с., збірн., дорев. Люди, що належать до непривілейованого класу, пепривілейованої верстви населення. По Пітеру, навіть серед простонароддя, вже розповідали про приїжджого негра всякі чудеса (Ільч., Серце жде, 1939, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 300.