ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до просто́лю́дин. Вони [попівські родини] жили зовсім сільським, простолюдним життям (Фр., XVI, 1955, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 300.

Простолюдний, а, е. Простонародный. К. ХП. 116. Вибивається з вузького кола простонароднього побуту. Г. Барв. 378.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 482.