ПРОСТОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. простоду́шний. Казахи захопили його, і їх стрункі постаті, і невимушено вільні рухи, і наївна простодушність (Тулуб, В степу.., 1964, 173); Грубуватість Кутузова Клим сприймав як простодушність людини малокультурної (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 299.