ПРОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех.

1. Стерегти якийсь час. Весь той час — двадцять і два роки — що простеріг чужі вівці, не знав Кифір чуття власності (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 34).

2. розм. Стережучи кого-, що-небудь, упустити, не додивитися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 295.