ПРОСТЕ́ЖУВАТИСЯ, ується, недок.

1. Бути помітним, виявлятися. У багатьох поезіях, де простежується зв’язок з літературними пам’ятками давнини, поет [І. Я. Франко] з великим художнім тактом зберігає колорит образів, обстановки (Рад. літ-во, 6, 1966, 58).

2. Пас. до просте́жувати 3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 294.