ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.

1. перех. і неперех. Спостерігаючи за ким-, чим-небудь, виявляти, з’ясовувати щось. Він побачив у маленьке віконечко у хаті бондаря чиюсь постать.. Толя вирішив простежити, в чім тут справа (Ів., Таємниця, 1959, 118); — Може, ви, голубчику, також простежите, хто в нього ночі просиджує? — заглядає в очі отець Миколай (Стельмах, І, 1962, 487); // Спостерігаючи, перевіряти виконання чого-небудь. О шостій годині почали прокидатися хворі. Кожному треба зміряти температуру, простежити, щоб були виконані призначення лікарів (Шовк., Людина.., 1962, 250); // Іти назирці за ким-небудь з метою спостереження або запобігання чомусь. Огрівши жеребця нагайкою, помчав [Боженко] по Левашовській вулиці.. — Простеж за батьком, — звернувся Щорс до політкома Тишлера. — Боюсь, щоб часом не розніжився (Довж., І, 1958, 165).

2. неперех., за ким — чим. Стежити поглядом за рухом, переміщенням кого-, чого-небудь. Сніг все падав, кружляли за вікнами сніжинки. Їх було так багато, що око не встигало простежити за кожною з них зокрема (Шиян, Гроза.., 1956, 112); Михайло Гуржій підвів голову і здивованим поглядом простежив за учителем (Жур., До них іде.., 1952, 166).

3. перех. Досліджувати, вивчати що-небудь, стежачи за його розвитком, рухом, виявляючи характерні риси. У своїй статті Франко.. простежує основні віхи творчого і життєвого шляху Толстого (Рад. літ-во, 3, 1957, 48); Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Я. Франко] свою мову від елементів «наріччя», від діалектизмів, наближаючи її до класичної мови Шевченка (Рильський, III, 1955, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 294.