ПРОСТАЧО́К, чка́, ч., ірон. Те саме, що проста́к 1. - Він, цей Федір Петрович, не такий уже собі й простачок, як удає з себе, — шепнув мені Щасний (Збан., Єдина, 1959, 168); Ввели полоненого обера, який уже встиг трохи оговтатись і прикидався простачком (Кучер, Голод, 1961, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 294.