ПРОСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. проста́влять; док., перех. Писати, вписувати (перев. у спеціально залишене або пропущене місце). Наголосків [наголосів] у сьому зшитку єсть доволі, здається, а в першому будьте ласкаві самі проставте (Л. Укр., V, 1956, 80); На дошці для приїжджих швейцар проставив крейдою нове прізвище (Донч., II, 1956, 84); Проставити у табелі денний заробіток.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 293.