ПРОСО́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОСОЛИ́ТИСЯ, со́литься, док.

1. Просякати сіллю, набиратися солі, ставати солоним. Стало сало просолюватися (Сл. Гр.); * Образно. Море било й гризло його, як прибережну скелю; він [Джузеппе] став шерсткий, як губка, просолився, наче канат (Коцюб., II, 1955, 417).

2. тільки недок. Пас. до просо́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 291.

Просолюватися, лююся, єшся, сов. в. просоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Просадиваться, просолиться. Стало сало просолюваться. Павлогр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 480.