ПРОСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех. Просочувати, насичувати що-небудь сіллю. Холодні хвилі так вимили й просолили його рани за чотири доби, що вони не кровоточать (Довж., Зач. Десна. 1957, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 291.

Просолювати, люю, єш, сов. в. просолити, лю́, лиш, гл. Просаливать, просолить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 480.