ПРОСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Смикаючи, просовувати що-небудь у щось, крізь щось. Просмикнути стрічку в кільце; * Образно. В світлих небесах Вже сонце виграє, виблискує рум’яно І смуги огняні просмикує з туману (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 289.

Просмикувати, кую, єш, сов. в. просмикнути, ну, неш, гл. Продергивать, продернуть сквозь что. Кождому гостеві просмикує в застіжку (стрічку). МУЕ. III. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 480.