ПРОСЛУХА́ТИ див. прослу́хувати.

ПРОСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех., розм. Пильно прислухатися до того, що говориться навколо. Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо [або] мужик (Сл. Гр.); Начальство, прийнявши казну, зараз мотнулося прослухати, де хоч мало дешевий хліб, і порозсилало, щоб якомога його накупити (Кв.-Осн., II, 1956, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 288.

Прослухати, хаю, єш, сов. в. прослухати, хаю, єш, гл. Слушать, прислушиваться, послушать. Іще слухає — прослухає, чи не судить його де козак альбо мужик. АД. II. 110.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 480.