ПРОСЛА́ВА, и, ж.: ◊ Сла́ва і (й) просла́ва — велика слава, широка популярність. Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 287.

Прослава, ви, ж. Большая слава. Про того Сірка слава, слава і прослава. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 479.

просла́ва —

1) велика слава. Про того сірка слава, слава і прослава (Д. Яворницький);

2) (з великої літери) див. сла́ва 4.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 487.