ПРОСКУ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, що випікає проскури. — Наша подільська проскурниця дає мені сливе щодня кошик проскур (Н.-Лев., IV, 1958, 283); Мабуть, проскурниця невдало замісила тісто (Мик., Повісті.., 1956, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 287.

Проскурниця, ці, ж. Просвирня. Гості позаймали всі людські хати, стали в дяка, паламаря, проскурниці. Левиц. І. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 479.