ПРОСКУ́РНИЦЬКИЙ, а, е, заст. Належний проскурниці. Онися Степанівна випрохала собі місце проскурниці, таки в Вільшаниці, й вже мала свою проскур-ницьку частку поля (Н.-Лев., III, 1956, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 287.