ПРОСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж. У стародавньому Римі — список осіб, яких прилюдно оголошували поза законом; публічне засудження осіб, занесених у такий список; // У феодальних і буржуазних державах — список, в який занесено прізвища підозрілих осіб; публічне засудження і переслідування осіб, занесених у такий список. З Києва сповістили, що їхати до Росії небезпечно, що російська охранка вже завела його в свої проскрипції і її агентура у Львові стежить за кожним його кроком (Кол., Терен.., 1959, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 286.