ПРОСКОРО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Док. до скоро́дити 1. * Образно. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Мас., Срібна дорога, 1946, 20).

2. також без додатка. Скородити якийсь час. Проскородив цілий день.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 286.