ПРОСКАНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до скандува́ти. — На чому спинивсь, о поете? — величаво проскандував він (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 286.