ПРОСКАВУЧА́ТИ, чи́ть, док., розм.
1. Док. до скавуча́ти. Проскавучав собака.
2. Скавучати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 285.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПРОСКАВУЧА́ТИ, чи́ть, док., розм.
1. Док. до скавуча́ти. Проскавучав собака.
2. Скавучати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 285.
Проскавучати, чу́, чи́ш, гл. Провизжать (о собакѣ).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 479.