ПРОСИ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до просили́ти; // проси́лено, безос. присудк. сл. Жінки і дівчата носять цемент у цебриках, у яких крізь вуха просилено дрючок (Фр., І, 1955, 226); Співає сніг під саньми, що везуть із міста сувої товарів і в’язки пахучої риби, крізь очі якої просилено цупкий шпагат (Стельмах, II, 1962, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 282.