ПРОСВІЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОСВІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док.
1. Набуваючи знань, культури, досвіду і т. ін., ставати освіченим. — Я не ворог ні вам, ні тому, щоб робочий люд просвіщався (Бурл., Напередодні, 1956, 64); [Олекса:] Молодіж [молодь].. хапається до книжки, до науки, хоче просвітитися (Фр., IX, 1952, 40).
2. тільки недок. Пас. до просвіща́ти2 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 281.