ПРОСВІ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти¹. Сонце ще тільки здіймалося над небокраєм, і Нова Каховка була вся наскрізь просвічена його червонуватим ранішнім промінням (Жур., Вечір.., 1958, 148); * Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Тич., III, 1957, 20); // у знач. прикм. Просвічене море іскриться, Піснями дзвенить далина (Воронько, Поезії, 1950, 153).

ПРОСВІ́ЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти². Вона бувала в гостях у священиків дуже рідко,.. зналася з матушками трохи більше просвіченими (Н.-Лев., IV, 1956, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 279.

Просвічений, а, е. Просвѣщенный; образованный. Україна вставала перед ним з своїм гордим, поетичним і добрим народом, багатим і просвіченим. Левиц. Пов. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 478.