Про УКРЛІТ.ORG

просвітління

ПРОСВІТЛІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. просвітлі́ти. Нараз немов нагле просвітління спалахнуло в його мізку (Фр., III, 1950, 237); Люблю я висоту.. Опинишся вгорізразу відчуєш полегшення; все похмуре, дріб’язкове, буденне зникає, і в душі настає святкове просвітління (Речм., Твій побратим, 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 278.

вгору