ПРОСВІТИ́ТЕЛЬНИЙ, а, е, іст. Прикм. до просвіти́тель 1. Просвітительний рух; Коли християнські ідеї в XVIII столітті гинули під ударом просвітительних ідей, феодальне суспільство вело свій смертельний бій з революційною в той час буржуазією (Комун. маніф., 1963, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 277.