ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. іст. Прихильник просвітительства (у 1 знач.). Просвітителі (Вольтер та інші) вели боротьбу з феодальними порядками й висміювали середньовічні забобони (Іст. СРСР, II, 1957, 53); Радіщев.. у своїй політичній програмі пішов значно далі західноєвропейських просвітителів (Вісник АН, 9, 1949, 52).

2. Пропагандист прогресивних ідей, знань, культури і т. ін. Могутній труд і ерудиція поета [М. Рильського] показує його нашому народу як просвітителя і гарячого поборника дружби культур і народів (Мал., Думки.., 1959, 19); До букваря Куліша Шевченко підходив як просвітитель. Він хотів, щоб народ навчався грамоти не по офіціальних підручниках, що задурманювали голови релігією, а по книжках, які ширили б прогресивні ідеї (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 277.