ПРОСВІЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСВІЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех. Давати доступ свіжому повітрю (перев. у приміщення); провітрювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 276.