Про УКРЛІТ.ORG

просвистувати

ПРОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш і ПРОСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док.

1. тільки док., неперех. Видати свист. Склавши губи в трубочку, просвистів [бригадир] пронизливо, з розпачем (Коцюба, Нові береги, 1959, 286); Семен довго напружено дивився в той бік, де зник загін. Потім, як завжди, голосно гукнув і просвистів з гори (Сміл., Зустрічі, 1936, 204).

2. тільки док., перех. і без додатка. Вимовити, сказати що-небудь із свистом. — Уже осліпла, не бач?знову озвався охриплий голос.Ти, Марино?просвистала рогожка, додивляючись (Мирний, III, 1954, 391).

3. тільки док., неперех. Утворити свистячі звуки, швидко рухаючись. Монгольські стріли просвистіли без шкоди для обложених (Фр., VI, 1951, 81); Червоним вогнем спалахнуть семафори. Зустрічний просвищеі знову вперед (Перв., II, 1958, 291); Просвистіли ситі крижні Над утомленим болотом (Рильський, II, 1956, 142); Почулась автоматна черга. Тонко просвистіли в повітрі кулі (Шиян, Гроза.., 1956, 660); // безос. — Головнесмекалка [кмітливість], — повчав Охрім молоде покоління. — Свиститьлягай, просвистіловставай (Тют., Вир, 1964, 294).

4. перех. З свистом пронизувати що-небудь. Була пізня осінь, вітер просвистував наскрізь голий ліс, шуміло й скреготало віття чорних дерев (Донч., VI, 1957, 204).

5. перех., перен., розм. Нерозважливо, безрозсудно, марно витрачати що-небудь. Проциндрив Солопій горох і просвистав, А за горохом в гурті жито, і пшеницю! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62); — Мені страшенно не щастило в картах.. Просвистів я всі гроші (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 146).

6. тільки док., неперех., перен., розм. Нічого не робити якийсь час; пробайдикувати. Літо просвистав! (Укр.. присл.., 1955, 197).

7. тільки док., перех., розм. Свистом виявити своє несхвалення кому-небудь. Їжака вже возили в колгоспи іншої сільради, так там його просватати не пощастило, там його просвистіли! (Вишня, І, 1956, 442).

8. тільки док., неперех. Свистати (свистіти) якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 276.

вгору