ПРОСВА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Одержати згоду на одруження у батьків майбутньої нареченої (про старостів); засватати. Вихваляються [старости]: от там і там таку-то за такого просватали (Кв.-Осн., II, 1956, 65); Коли Кульжан минуло тільки п’ять років, її просватали за сина багатого бая, чиї кочовища розташувалися в далекому Семиріччі (Тулуб, В степу.., 1964, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 275.