ПРОРІ́ШКА, и, ж.
1. Зменш. до прорі́ха. Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Мирний, III, 1954, 281); Заєць уже збігав до підборщика хутра, той йому вже на всі прорішки попідбирав.. шматочки (Вишня, II, 1956, 129).
2. діал. Вид шапки. Шапки були прорішки, а тепер усе кучми (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 271.