ПРОРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. проріка́ти. — Рийте, рийте, ваші благородія, — глумливо кидав він Дьяконову та іншим. — Тільки чи довго тут будете володіти і княжити? — Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, але Васька Лобатий.. не раз уже виявлявся правим (Гончар, II, 1959, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 270.