ПРОРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прорі́зати. Тюрма малесенька. Одним одне маленьке віконце, прорізане в стіні (Н.-Лев., VII, 1966, 252); Між двох високих схилів, у глибокій ущелині, прорізаній в пагорбі для залізничної колії, — стояв поїзний состав без паровоза (Смолич, Мир.., 1958, 402); І вранішній прорізаний лиманами степ, і відкрите небо над ним, і по-дівочому беззахисні тополі — все, причаївшись, наче ждало якогось нещастя (Гончар, II, 1959, 46); Молодили [очі] його трохи похмуре, прорізане глибокими зморшками обличчя (Жур., Вечір.., 1958, 20); // прорі́зано, безос. присудк. сл. Капітан Берестовець.. попрямував на вузеньку смужечку світла, якою немов прорізано було темну стіну присадкуватої будови в кінці вулиці (Перв., Опов.., 1970, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 269.