ПРО́РІЗ, у, ч.
1. Заглибина в чому-небудь, зроблена різальним інструментом; крізний отвір, діра, зроблені гострим предметом. Основним процесом технології добування штучних каменів з гірського масиву черепашнику є утворення прорізів (пропилів) в потрібних напрямках за допомогою дискових або ланцюгових пил каменерізних машин (Компл. використ. вапняків.., 1957, 144); Прорізи і розриви на дощових плащах і інших виробах з пластичних матеріалів можна лагодити за допомогою зварювання (Знання.., 1, 1966, 32); Проріз у головці шурупа дає можливість загвинчувати його в деталь викруткою (Гурток «Умілі руки..», 1955, 64); // перен. Просвіт, щілина і т. ін. у чому-небудь. Далекі зорі схилялися вінками над лісом, виринали в прорізах віт і огрівали дітей своїм надійним добрим сяйвом… (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 897); Крізь прорізи в хмарах маячив місяць (Скл., Карпати, II, 1954, 209).
2. Розрізана частина одягу, передбачена фасоном. Із припічка на ліжко стрибнули Петрусь та Антось; вони хотіли показати хрещеному батькові свої перші штани з прорізами (Чорн., Потік.., 1956, 251); У прорізі фланельки так і засяяла тільняшка, і на Оленку війнуло рідною смужкою далекого синього моря (Кучер, Трудна любов, 1960, 455).
3. Форма, обрис очної або ротової щілини. Було видно між дівчатами кілька типів зовсім південних, ніби херсонських, з карими очима та чорними бровами, оригінальним чистим виразним прорізом уст (Н.-Лев., II, 1956, 403); До прибулих усміхнувся [Олексій Федотович] крізь вузький проріз очей (Речм., Весн. грози, 1961, 63).
4. Отвір у споруді, призначений для вікон, дверей і т. ін. Над дверима до меншої кімнати світився наскрізь проріз (Н.-Лев., VII, 1966, 266); У прорізі залізних дверцят злякано вклякла з ліхтариком в руці худенька послушниця (Стельмах, І, 1962, 637); // Вузький отвір певного призначення (в машині, механізмі і т. ін.). Через проріз броньованого щитка в кулеметі йому добре видно румунські окопи, де сидить свіжий, недавно прибулий, батальйон (Кучер, Чорноморці, 1956, 209); Кулемет затрясся, боляче віддавав у груди, та дівчина нічого не відчувала й не бачила, крім вузенького прорізу на прицілі (М. Ол., Чуєш.., 1959, 54).
5. Штучно або природно утворений прохід у чому-небудь, через щось. Скеля була груба і тверда, видовбування прорізу в ній тривало вже цілий тиждень (Фр., VIII, 1952, 414); Вирішено було зробити.. прямий судноплавний проріз через велику обмілину (Веч. Київ, 21.XI 1968, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 268.